Yahoo Web Search

  1. About 87 search results
  1. Oct 02, 2021 · The Norway PortalNorge Portal. Norway, officially the Kingdom of Norway, is a Nordic country in Northern Europe whose mainland territory comprises the western and northernmost portion of the Scandinavian Peninsula. The remote Arctic island of Jan Mayen and the archipelago of Svalbard also form part of Norway.

  2. 4 days ago · This is a list of books published as Penguin Classics.. In 1996, Penguin Books published as a paperback A Complete Annotated Listing of Penguin Classics and Twentieth-Century Classics (ISBN 0-14-771090-1).

  3. Oct 08, 2021 · In 1792, while visiting friends in France, Wollstonecraft met Captain Gilbert Imlay, an American timber merchant and adventurer. Taken by him, she soon became pregnant. They named their daughter Fanny, after Mary’s best friend. Furthermore How old was Mary Wollstonecraft when she left home?

    • Дитинство і Юність
    • «Перша нового Роду»
    • Франція і Ґілберт Імлей
    • Англія і Вільям Ґодвін
    • Смерть і «Мемуари» Ґодвіна
    • спадщина
    • Основні Твори
    • див. також
    • Бібліографія
    • посилання

    Волстонкрафт народилася 27 квітня 1759 року в лондонському районі Спіталфілдз[en]. Її батько розтратив статок сім'ї, беручи участь в різних спекуляціях, і через важке фінансове становище Волстонкрафтам доводилося часто переїжджати. Пізніше батько змусив Мері відмовитися від тієї частини грошей, які вона успадкувала б після досягнення повноліття. Крім того, глава сім'ї страждав від алкоголізму й часто бив свою дружину. В юності Мері лягала спати поряд з дверима в спальню матері, щоб захистити її. Упродовж всього свого життя Мері мала сильний вплив на сестер — Еверіну (Еверайну) і Елізу. Так, наприклад, 1784 року переконала Елізу, яка страждала від післяпологової депресії, залишити чоловіка і немовля. Кинувши виклик загальноприйнятим нормам, Мері підготувала все, щоб сестра могла втекти. Подібний вчинок був немислимий у той час: Еліза не змогла більше одружитися і, втративши всі гроші на прожиття, була змушена працювати за копійки. У молодості Волстонкрафт дружила з двома жінками. Пер...

    Після смерті Блад 1785 року друзі Волстонкрафт допомогли їй отримати посаду гувернантки для дочок англо-Ірландської сім'ї Кінгсборо в Ірландії. Стосунки Волстонкрафт з леді Кінгсборо не склалися, але дівчатка любили свою гувернантку. Маргарет Кінг пізніше сказала, що Волстонкрафт «звільнила її від усіх забобонів». Враження від роботи в сім'ї Кінгсборо увійшли в єдину дитячу книгу Волстонкрафт «Оригінальні розповіді з дійсності[en]» (1788). Розчарована обмеженим вибором, перед яким поставали поважні, але бідні жінки (роздуми на цю тему знайшли відбиття в розділі «Думок щодо виховання дочок», названому «Невдала ситуація жінок, модно освічених, і залишених без статку»), Мері полишила роботу гувернантки і почала кар'єру письменниці. Це був сміливий крок, оскільки в той час жінці складно було заробити на життя письменницькою працею. Як Мері писала сестрі Еверайні 1787 року, вона намагалася стати «першою нового роду». Ліберальний видавець Джозеф Джонсон допоміг Волстонкрафт знайти в Лондо...

    У грудні 1792 року Волстонкрафт приїхала до Парижа. За чотири місяці до цього монархію у Франції було знищено, розпочався судовий процес над Людовиком XVI, у країні розгортався революційний терор. Мері приєдналася до кола британських підданих (серед них була і Гелен Марія Вільямс), які перебували в столиці Франції. Тільки що написавши «На захист прав жінок», Волстонкрафт була сповнена рішучості втілити свої ідеї в життя. Вона познайомилася з американським авантюристом Ґілбертом Імлеєм[en], у чиїй особі знайшла ідеального героя. Вона пристрасно закохалася в Імлея, хоча раніше заперечувала сексуальну складову любовних стосунків. 14 травня 1794 року Мері народила першу дитину — Фенні, названу на честь близької подруги. Волстонкрафт була у нестямі від радості, вона написала другові: «Моя маленька дівчинка починає смоктати так МУЖНЬО, що її батько нахабно стверджує, ніби вона напише другу частину „Прав жінок“». Попри побутові труднощі і небезпеки революційного терору, Волстонкрафт продов...

    У пошуках Імлея Волстонкрафт повернулася до Лондона в квітні 1795 року, але той остаточно розірвав стосунки. У травні 1795 року вона спробувала накласти на себе руки, ймовірно, за допомогою лаудануму, але Імлей врятував її життя (невідомо, як саме). Сподіваючись повернути його прихильність, Волстонкрафт одна, з маленькою дочкою і покоївкою, здійснила подорож до Скандинавії, щоб від імені Імлея провести ділові переговори і поправити його фінансове становище. Вона описувала свої враження в листах-роздумах, адресованих Імлею, багато з яких 1796 року вийшли окремою книгою «Листи, написані в Швеції, Норвегії й Данії». Коли Волстонкрафт повернулася до Англії і зрозуміла, що стосункам з Імлеем все-таки настав кінець, то зробила другу спробу самогубства, написавши йому: Дощової ночі перед тим, як стрибнути в Темзу, вона довго блукала вулицями, «аби одяг став важчим від води». Випадковий перехожий врятував її. Волстонкрафт вважала свою спробу самогубства не актом відчаю, а продуманим вчинком...

    30 серпня 1797 року Волстонкрафт народила другу дочку — Мері. Спочатку здавалося, що пологи пройшли нормально, але частина плаценти залишилася всередині й це спричинило внутрішньоматкове зараження. 10 вересня після кількох днів мук Волстонкрафт померла від післяпологового сепсису[en]. Ґодвін був спустошений: він написав другові Томасу Голкрофту: «Я переконаний, що кращої за неї немає у всьому світі. Я знаю з власного досвіду, що ми були створені один для одного. У мене немає жодної надії, що зможу знову колись пізнати щастя». Її поховали на цвинтарі старої церкви святого Панкратія, там же поставили пам'ятник. Згодом останки її та Ґодвіна перевезли до Борнмута. На надгробній плиті написано: «Мері Волстонкрафт Ґодвін, авторка есе „Захист прав жінки“: народилася 27 квітня 1759 року — померла 10 вересня 1797 року». У січні 1798 року Ґодвін видав свої «Мемуари про авторку „На захист прав жінки“[en]». Хоча Ґодвін вважав, що зобразив дружину з любов'ю, співчуттям і щирістю, багатьох читачі...

    За визначенням історика Кори Каплан Волстонкрафт залишила «дивний» спадок: вона була «авторкою-активісткою, майстерною в багатьох жанрах», але «аж до останньої чверті століття життя Волстонкрафт викликало більший інтерес, ніж її творчість». Під впливом «Спогадів» Ґодвіна в суспільстві на ціле століття сформувалося негативне ставлення до Волстонкрафт. Марія Еджворт взяла письменницю за основу образу «примхливої» Гаррієт Фрік у романі «Белінда» (1801). Слідом за нею й інші романісти: Мері Гейз, Шарлот Сміт, Фанні Берні і Джейн Вест, бажаючи дати «моральний урок» своїм читачам, створили низку подібних персонажів. Дослідник життя і творчості Волстонкрафт Вірджинія Сапіро зазначає, що мало хто у XIX столітті читав і вивчав її твори, оскільки панувала думка, «що жінка, яка має почуття власної гідності, не повинна [їх] читати». Одним важливим винятком була Джордж Еліот, що написала есе про ролі та права жінок, в якому порівнює Волстонкрафт з Маргарет Фуллер, американською феміністкою. Коли...

    Навчальні твори

    У більшості ранніх творів Волстонкрафт звертається до питання освіти. Вона зібрала «Жіночу хрестоматію» — антологію літературних уривків «для вдосконалення молодих жінок» — і переклала дві дитячі книги: «Молодий Грандісон» (англ. Young Grandison) Марії Гертрейди ван де Веркен де Камбон і «Основи моральності» (Elements of Morality) Крістіана Готгільфа Зальцмана. І в книзі «Роздуми щодо виховання дочок» (1787), і в книзі для дітей «Оригінальні розповіді з реального життя» (1788) Волстонкрафт пі...

    «На захист прав людини»

    Праця «На захист прав людини» (1790) з'явилась як відповідь на книгу Едмунда Берка «Роздуми про революцію у Франції» (1790) — захист конституційної монархії, аристократії та англіканської церкви. У ній Волстонкрафт піддає критиці аристократію і підтримує республіканців. Це була перша відповідь на «Роздуми…» Берка у війні брошур, що стала згодом відомою як «Суперечка про революцію», у якій трактат Томаса Пейна«Права людини» (1792) став закликом до дії для реформаторів і радикалів. Волстонкрафт...

    «На захист прав жінок»

    «На захист прав жінок» — одна з найперших робіт феміністської філософії. У своєму трактаті Волстонкрафт пише, що жінки повинні здобувати освіту, відповідну до їхнього становища в суспільстві. Потім вона перевизначає це положення, стверджуючи, що жінки становлять життєво важливу частину суспільства, тому що виховують дітей і можуть бути чоловікам «супутницями», а не просто дружинами. Замість того, щоб бачити в жінках просто декоративну прикрасу суспільства або власність, придбану в шлюбі, Волс...

    Література

    1. Колодій М. Волстонкрафт Мері // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С.120 — ISBN 978-966-611-818-2. 2. Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів: Астролябія, 2005. 3. Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник.— Львів: Тріада плюс. 4. Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник/ За ред. М. І. Обушного. — К.: Арістей. — 2006.

    Первинні джерела

    1. Burke, Paine, Godwin, and the Revolution Controversy / Ed. Marilyn Butler. — Cambridge : Cambridge University Press, 2002. — ISBN 0-521-28656-5. 2. Wollstonecraft, M. The Collected Letters of Mary Wollstonecraft / Ed. Janet Todd. — New York : Columbia University Press, 2003. — ISBN 0-521-28656-5. 3. Wollstonecraft, M. The Complete Works of Mary Wollstonecraft / Ed. Janet Todd and Marilyn Butler. — London : William Pickering, 1989. — ISBN 0-8147-9225-1. 4. Wollstonecraft, M. The Vindication...

    Життєписи

    1. Flexner, E. Mary Wollstonecraft: A Biography. — New York : Coward, McCann and Geoghegan, 1972. — ISBN 0-6981-0447-1. 2. Godwin, W. Memoirs of the Author of a Vindication of the Rights of Woman / Ed. Pamela Clemit и Gina Luria Walker. — Peterborough : Broadview Press, 2001. — ISBN 1-55111-259-0. 3. Hays, M. Memoirs of Mary Wollstonecraft // Annual Necrology. — 1797—98. — С. 411—460. 4. Sunstein, E. A Different Face: The Life of Mary Wollstonecraft. — Boston : Little, Brown, 1975. — ISBN 0-0...

  4. Sep 30, 2021 · socializing with the great painters, poets, and revolutionaries of her era. She traveled to Paris during the French Revolution; fell in love with Gilbert Imlay, a fickle American; and, unmarried, openly bore their daughter, Fanny. This biography of Mary Wollstonecraft gives a balanced view. Diane Jacobs also continues

  5. Sep 25, 2021 · progress in her text."--Wikipedia. Letters Written During a Short Residence in Sweden, Norway, and Denmark-Mary Wollstonecraft 2005 "Travellers who require that every nation should resemble their native country, had better stay at home," Mary Wollstonecraft wrote to her lover, Gilbert Imlay, in one of a series of letters addressed to him from

  6. Oct 06, 2021 · Fanny was the illegitimate daughter of Mary Wollstonecraft and her lover, the diplomat speculator and writer, Gilbert Imlay. Claire was the illegitimate daughter of Godwin's much younger second wife, Mary Jane Clairmont Godwin, whom Shelley considered a vulgar woman—"not a proper person to form the mind of a young girl", he is supposed to ...

  1. People also search for